19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».
Так, Закон України «Про освіту» доповнено пунктом, яким передбачено, що булінг (цькування) це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Проблема булінгу в колективах дітей та дорослих не надумана і без перебільшення залишається актуальною у зв’язку з динамічними змінами соціокультурної ситуації та специфічними тенденціями в житті сучасного суспільства.
У березні 2019 року психологічною службою нашого дошкільного закладу проведено анонімне анкетування учасників освітнього процесу (педагогів, батьків). Метою опитування було вивчення думки респондентів щодо протидії булінгу (цькуванню). Аналіз результатів дозволив виявити наступний розподіл думок стосовно актуальності проблеми: на запитання «Чи стикалися Ви з ситуаціями знущання одних людей над іншими?», 73% людини дали позитивну відповідь, 27% – негативну. Дана тенденція в розподілі відповідей знову ж таки підкреслює актуальність проблеми булінгу та необхідність проведення високоякісної профілактичної роботи з всіма учасниками освітнього процесу.
Як свідчать відповіді, найчастіше цькування зустрічається в школі – 68%, у дворі, на вулиці – 24%, в соціальних мережах, в інтернеті – 8%, в дошкільному закладі – 0%.
Найбільш поширеними формами знущання одних людей над іншими, з якими стикалися респонденти, є приниження – 63%, образи (вербальна агресія) – 31%, зйомка знущання на телефон -2%, кібербулінг (загрози, знущання і приниження в інтернеті) – 4%.
Аналіз результатів свідчить про те, що в разі виникнення ситуації булінгу, на думку респондентів, здатні його припинити в освітній організації лише спільними зусиллями, а саме: вихователі – 44%, батьки – 63%, спеціалісти (практичний психолог, соціальний педагог) – 54%, адміністрація закладу – 36% та правоохоронні органи – 29%. Тобто, респонденти досить високо оцінюють допомогу та пораду педагогів та спеціалістів, що свідчить про те, що робота з дітьми ведеться в правильному напрямку розвитку конструктивних стосунків між всіма учасниками освітнього процесу.
