Інклюзивна освіта дошкільників: базові поняття.

Що таке інклюзивна освіта

Інклюзія (від англ. inclusion — включення) — процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті.

 Це водночас політика й процес, що дають змогу всім дітям брати участь у всіх сферах життя. Інклюзивна освіта — система освітніх послуг. Вона базується на провідному принципі — забезпечити право дітей на освіту та право здобувати її за місцем проживання. Цей принцип передбачає нав­чання дитини з порушеннями психофізичного розвитку в умовах звичайного закладу дошкільної освіти (ЗДО).

 Інклюзивний підхід — створення таких умов, за яких усі діти мають однаковий доступ до освіти, зокрема діти з порушеннями психофізичного розвитку, які відвідують групу загального типу. За такого підходу усі інші діти мають змогу отримати досвід, знання, які допомагають подолати упередження й дискримінацію. На основі цих знань у дітей формується толерантність і позитивне ставлення до тих, хто «відрізняється».

Які ключові елементи інклюзивної освіти

Інклюзія — процесс. Її слід розглядати як постійний пошук найліпших способів, щоб реагувати на людську різноманітність. Інклюзія спрямована на пізнання того, що всі ми різні, але всі мають свої можливості до розвитку та навчання.

Тож усі діти мають змогу навчатися та виховуватися в місці, яке найближче розміщене до їхнього місця проживання. У такій ситуації відмінності варто сприймати толерантно — пам’ятаючи, що всі ми різні й маємо особливості.

Інклюзія — присутність, участь і досягнення усіх дітей. У цьому контексті ці поняття слід тлумачити так: присутність — заклад (-и) освіти, який (-і) вони відвідують, а також частота відвідування; участь — рівність з іншими отримувати досвід у закладі освіти, тому кожна дитина має приймати думки інших; досягнення — результат навчання за всією програмою, а не результати тестів чи іспитів.

 В основі інклюзивної освіти — ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію, забезпечує однакове ставлення до всіх людей і водночас створює спеціальні умови для дітей із особливими освітніми потребами.

Що таке інтеграція

 Проміжний етап розвитку інклюзивної системи освіти — інтеграція. Це — зусилля, які дорослі спрямовують на те, щоб ввести дітей із порушеннями психофізичного розвитку в регулярний освітній простір.

Виокремлюють чотири типи інтеграції:

• соціальна— діти з порушеннями психофізичного розвитку беруть участь у повсякденних справах разом з іншими дітьми— харчування, ігри, екскурсії тощо — проте не навчаються разом;
• функціональна— діти з порушеннями психофізичного розвитку відвідують одну групу з однолітками
• часткова— відвідують окрему спеціальну групу або відділення ЗДО і бувають лише на окремих загальноосвітніх заходах;
• повна— проводять увесь час у групах загального типу. Цей тип інтеграції можна вважати справжньою освітньою інтеграцією;
• зворотна— діти з нормотиповим рівнем розвитку відвідують спеціальний заклад освіти;
• спонтанна/ неконтрольована— діти з порушеннями психофізичного розвитку відвідують групи загального типу, але не отримують додаткової спеціальної підтримки.

 Нині поняття інтеграції часто замінюють терміном «інклюзія», що має дещо ширший контекст. Інтеграція відображає спробу залучити дітей із порушеннями психофізичного розвитку до освітніх закладів.

 Утім, інклюзія передбачає пристосування закладів освіти загального типу та їх загальної освітньої філософії і політики до потреб усіх дітей. Зокрема, дітей, що мають нормативний розвиток, обдарованих дітей і тих, що потребують особливих умов для розвитку та навчання.     

          Отже, інклюзивна освіта — підхід, що допомагає адаптувати освітню програму та розвивальне середовище до потреб дітей, які відрізняються своїми навчальними можливостями.